Ми- другокласники

 

“Хоч би яка у вас відповідальна

і складна творча робота була на виробництві,

знайте, що вдома на вас чекає ще відповідальніша,

ще складніша, ще тонша робота

 — виховання людини. ”                                                      

                                                     В.Сухомлинський

 

– Шановні батьки! У другий клас діти приходять вже «бувалими» школярами. Період адаптації дитини до систематичного навчання, до нових обов’язків, нових стосунків із дорослими й однолітками скінчився. Тепер маленький школяр досить добре уявляє, що чекає його в школі. Давайте спочатку поговоримо про особливості самооцінки другокласників.Очікування другокласників багато в чому залежить від того. Наскільки успішним був для них перший рік навчання: «Думаю, що вчитимуся так само добре, як у першому класі»; «Минулого року в мене не все добре виходило. Писав погано. Тепер іще не знаю, як зможу».Схожі надії та сподівання є і в батьків другокласників.Самооцінка відображає знання людини про себе та її ставлення до себе. Вона складається з урахуванням результатів власної діяльності та оцінок із боку інших людей. В основі позитивної самооцінки школяра лежать його власні успіхи у навчанні, а також позитивне ставлення до нього з боку близьких дорослих. У другому класі, так само як і в першому, існує вербальна форма оцінювання, тобто оцінка не ставиться, а лише обговорюється якість виконання того чи іншого завдання. Учитель за власним бажанням оцінює учня словами: «Молодчина», «Розумничок», «Молодчага», «Чудово!» тощо. Батькам слід пам’ятати про те, що в навчанні важлива не стільки оцінка, скільки реальні знання та вміння учня, його працьовитість, відповідальність, потреба в здобутті нових знань. Окрім того, необхідно враховувати те, що успішність дитини в навчанні визначається безліччю чинників. Не останню роль серед них відіграє віра батьків у можливості свого маляти, а також їхня здатність надати йому реальну допомогу в навчанні.

Навчання в школі, виконання домашніх завдань – справа серйозна. Трапляється, що другокласник завантажений не менше, ніж дорослий. Тому наше завдання – привчити дитину працювати пра­вильно, не шкодячи здоров’ю, оскільки навчання – це головна праця школяра. Якщо ми замислимося над тим, як правильно організувати нав­чальну роботу вдома, то помітимо, що це подвійне завдання. З одного боку потрібно допомогти дитині знайти правильний розпорядок роботи, виділити місце для занять, визначити найсприятливішу послідовність виконання завдань, а з іншого боку, виховати у неї стійку звичку бра­тися за виконання завдань усупереч бажанню погуляти або погратися з друзями, сформувати вміння швидко залучатися до роботи, виконувати ЇЇ, не відволікаючись, і в належному темпі.

Що можна порадити батькам, якщо їхня дитина не може «всидіти». виконуючи домашні завдання? Велике значення в організації навчальної роботи відіграє розпорядок дня. Дослідження підтверджують той факт, що у молодших школярів, які мають високу успішність, є чітко встановлений час для виконання домашніх завдань, і вони завжди його дотримуються. І, навпаки, серед учнів із низьким рівнем навчальних досягнень багато хто не має сталого відведеного часу для занять. Це не випадково. Вихо­вання звички до систематичної роботи починається зі встановлення чіт­кого розпорядку занять, без цього не можна досягти успіхів у навчанні. Розпорядок денний не повинен змінюватися залежно від кількості уроків, від того, що по телевізору транслюється цікавий фільм чи від того, що до оселі завітали гості. Дитина повинна сідати за виконання завдань не лише в один і той самий час, але й на постійне робоче місце. Навіть якщо житлово-матеріальні умови не, дозволяють надати шко­ляреві окремий письмовий стіл і книжкову полицю, йому необхідно виділити будь-яке постійне місце, щоб він міг там тримати свої книги та зошити.

Перш за все, необхідно звернути увагу на умови, в яких дитина ви­конує домашні завдання. Задуха і шум зменшують швидкість та ефектив­ність майже втричі і втричі прискорюють втомлюваність. Тому потрібно вимкнути телевізор, пилосос, доки дитина не виконає завдання. Думка про те, що засвоєння матеріалу краще відбувається під тиху класичну музику, себе не виправдовує, тиша – найкращий звуковий фон для ро­зумової діяльності. Дехто із дітей виконує завдання на кухні, доки мати готує вечерю, одночасно регулюючи навчальний процес, На сковорідці шкварчать кот­лети, шумить вода, гудить-працює мікрохвильова піч. А мати дивується: у кого вдалася така неуважна дитина? А дитина просто втомилася і не може зосередитися на вправі або задачі.

Корисно разом із дитиною укласти пам’ятку «Виконуємо домашні завдання». Почавши із протиставляння своїх дій із пунктами пам’ятки, дитина через деякий час досягне того, що всі ці дії стануть для неї звич­ними. Розпочинати виконання домашніх завдань найкраще через 1-1,5 го­дини після повернення зі школи, щоб встигнути відпочити від шкільних занять. Якщо дитина відвідує гуртки, секції, то розпочинати виконання домашніх завдань можна й пізніше. Але у будь-якому випадку не можна відкладати це на вечір. В ідеальному випадку дитина повинна виконувати домашні завдання самостійно.

Якщо учень залучається до роботи одразу йому доцільно спочатку виконувати складні завдання і поступово переходити до більш простих. Якщо ж він залучається до роботи повільно, то йому краще розпочати з найпростіших завдань і поступово переходити до більш складних. Для успішного виконання завдання необхідним є чіткий ритм poботи. Наприклад, після 25 хвилин роботи.  Потрібно зробити перерву на 5-10 хвилин, під час якої необхідно виконати кілька фізичних вправ.

І головне – зберігайте тактовність і не забувайте хвалити Вашу дитину!

 

Rate article
"Сонячні ДЗВІНОЧКИ"
Залишити відповідь